Багато хто досі пам’ятає часи, коли матюкатися при жінці чи дитині було немислимо. Пройшло не так багато років. Мат все більше входить у наше життя. Його можна вільно чути на вулицях, у транспорті, робочих кабінетах. Та що там — ні-ні та й у школі, причому з уст учня — дорослому. Що коїться на перервах, чутливим вухам краще не чути. Чому це відбувається і чи можна відучити лихословити дитину? А що робити з підлітком, який уже, як здається, і слів інших не знає? Про це «Муміленді»
Звідки походять матюки
Матерні слова (або лайки, матюки) виникли в мові як виразний спосіб вираження емоційного стану, висловлення сильних почуттів або просто як спосіб підсилення мовлення. Ці слова зазвичай мають сексуальне або вульгарне значення та можуть бути сприйняті як нецензурна мова.
Існує кілька гіпотез щодо походження матерних слів. Деякі вчені вважають, що вони виникли як спроба відсторонитися від суспільно прийнятих норм мови або як спосіб виразити грубість або агресію. Інші вчені стверджують, що матерні слова можуть бути еволюційною реакцією на стресові ситуації або як спосіб збільшення емоційної виразності мови.
Не враховуючи точного походження матерних слів, вони залишаються частиною мовного виразу в багатьох культурах, хоча рівень прийнятості та вживання таких слів може варіюватися в залежності від соціальних, культурних та ситуативних контекстів.
Чому діти матюкаються
Діти можуть матюкатися з різних причин, але основні фактори включають:
- Навчання від дорослих: Діти можуть почати матюкатися, якщо вони чули ці слова від дорослих, особливо від батьків, старших сестер чи братів, а також у фільмах, телепередачах або в інтернеті.
- Експериментування зі словами: Діти можуть випробовувати нові слова, включаючи матюки, як частину свого процесу навчання та розвитку мовлення. Вони можуть не розуміти сенс і силу таких слів, але пробують їх використовувати, щоб викликати реакцію від інших.
- У пошуках уваги: Деякі діти можуть матюкатися, щоб викликати увагу або створити шокуючий ефект на оточуючих. Вони можуть відчувати, що це спосіб привернути увагу або виявити свою незалежність.
- Вираження емоцій: У ситуаціях стресу, роздратування або образи діти можуть матюкатися як спосіб виразити свої емоції. Вони можуть використовувати матюки як спосіб висловити свою образливість або злість.
- Відсутність усвідомлення наслідків: Деякі діти можуть не розуміти, що матюки можуть образити або нашкодити іншим людям. Вони можуть вважати ці слова непринципованими чи забавними, не усвідомлюючи наслідків своїх дій.
Важливо надавати дітям відповідний приклад, контролювати їхнє оточення та реакції на використання матюків, а також навчати їх виразному та поваговому спілкуванню. При потребі можна обговорити з дитиною сенс і наслідки використання матюків та вчинки відповідальності за свої слова.
Як правильно поводитися батькам, якщо дитина матюкається
Не робіть із ситуації трагедію, не відкидайте та не карайте дитину. Важливо пояснити, чому ці слова під забороною, і спробувати дати раду мату.
Зверніть увагу на частоту та форму використання. Це вживання лише деяких слів чи мова повністю складається з знецінної лексики? Це разовий епатаж чи спроба тепер говорити такою мовою?
Подібна ситуація – привід подивитися глибше, побачити, що стало справжньою причиною. Найцінніше, що можна зробити — налагодити контакт з дитиною, створити довірчу атмосферу, в якій вона зможе поділитися тим, що відбувається. У ході такого спілкування можна розповісти, що будь-яка поведінка призводить до певних наслідків: якщо ти матюкаєшся, з тобою спілкуються певним чином.
Можна пояснити на особистому прикладі: «Мені неприємно чути, як ти лаєшся матом, тому що мені не подобаються ці слова. Коли ти вимовляєш їх під час спілкування зі мною, розмова закінчується».
Дитина не повинна бути зручною, і, тільки розібравшись у її потребах, можна знайти причину такої поведінки та вирішити проблему.
Як відучити дитину матюкатись
Відучити дитину матюкатися може бути складним завданням, але ось декілька порад, які можуть допомогти:
- Приклад від дорослих: Дорослі повинні служити прикладом своїм дітям. Уникайте матюків у присутності дітей та робіть своїм словесними вчинками те, що хочете бачити у них.
- Розмова: Обговоріть з дитиною, чому матюки не є прийнятними. Поясніть, що вони можуть образити інших людей та викликати негативні наслідки.
- Створіть альтернативи: Навчіть дитину використовувати замість матюків інші слова чи вирази для вираження своїх почуттів чи виразів.
- Позитивне посилення: Похвалюйте дитину, коли вона утримується від використання матюків.
- Встановіть межі: Зазначте чіткі правила щодо використання мови вдома та в інших ситуаціях. Встановлення обмежень може допомогти дитині зрозуміти, коли використання матюків неприйнятне.
- Реагуйте відповідно: Якщо дитина все ж використовує матюки, реагуйте на це відповідним чином. Звертайте увагу на її слова та нагадуйте про правила.
- Прикладайте спільні зусилля: Поговоріть з учителями та іншими дорослими, які мають вплив на дитину, і домовтеся про спільні заходи для зменшення використання матюків.
Пам’ятайте, що це може зайняти час, терпіння та послідовність. Розуміння і підтримка дитини в цьому процесі є надзвичайно важливими.
Деякі корисні поради психолога
Як кажуть, виховувати потрібно, доки дитина лежить поперек лавки. З молодими людьми в середині другого десятиліття життя вже потрібно працювати системно.
Можна дослідити та зацікавити дитину тим, що існує в науці про ненормативну лексику. Адже коли ми знаємо багато про яке-небудь явище, воно перестає діяти на автоматичному та примітивному рівні. З’являється вибір, і підліток вже не так заангажований у цих мовних форматах. Виникає ситуація: «Ці слова можна знати, але не обов’язково їх вживати».
Важливо зміцнювати особистість підлітка, допомагати йому розвиватися. Якщо він не відчуває себе залишеним і беззахисним, не потрібні екстраординарні способи самоствердження. Плюс дуже важливий аспект — зміцнювати та розвивати самоконтроль підлітка.
Потрібен важливий розмова щодо особистості підлітка, його планів, того, що батькам хотілося б радіти за його успіхи. В спілкуванні важливо підкреслити дорослішання молодої людини, його більшу відповідальність, його сили та здібності.
Загальний тон розмов повинен бути не заборонним, а орієнтируючим і допомагаючим розуміти свою індивідуальність, свої здібності, вміння підвищувати компетентність життєву та навчальну. І на цьому тлі варто знову поставити естетичний критерій: «Некрасиво лаятися, у тебе достатньо можливостей і без цього почуватися нормально», — пояснює Марина Розенова. — Працювати з нецензурною бранню дуже важливо. Наша мова і наше мислення пов’язані, і якщо ми спрощуємо та грубіємо свою мову, ми грубіємо, примітивізуємо всю емоційно-інтелектуальну сферу особистості. Так що боротися з цією проблемою можна і потрібно.
Чого точно не потрібно робити
Не треба робити з дітей дурнів і обманювати їх, наприклад: «Ти неправильно почув, насправді тітонька мала на увазі інше слово». Діти різного віку зчитують і відчувають брехню, тому важливо в будь-якому віці побудувати довірчі відносини і спокійно поговорити з дитиною про проблему.
Також неможливими я вважаю крики і сварку на дитину через матюк. Фізичне та емоційне, тобто будь-яке важке, покарання незрівнянно з тим, що дитина робить. Також не варто ділити слова на погані і хороші. Можна швидше перевести це в площину «доречні — недоречні».
Незалежно від віку дитини, яка лається, потрібно розуміти, що у неї в житті відбувається, самим підбирати слова для вираження почуттів, бути чуйним до дитини і в першу чергу усвідомлювати, чому ми хочемо цієї «проблеми» позбутися. Бо нам соромно за нашу дитину в черги в магазині, а самі ми таке слово можемо вдома вжити? Чи ми все-таки хочемо, щоб він розпізнавав свої почуття, умів їх висловлювати, знав свої межі, межі іншої людини, міг просити підтримку і робити це вільно і екологічно? З відповіді на це питання якраз можна починати роботу над проблемою.
